24 августа м. Рахов

[Кристина]

Всем привет!!!! 24 числа буду выезжать с Рахова в Мариуполь!! Ищу попутчиков!!!

[Andrew Martin]

На велике?)

[ghost]

Попутчиков надо в Рахове искать !

[gregory]

Похоже это какое-то грандиозное мероприятие вроде "через всю страну". Тут уж искать попутчиков стоит везде!
Удачи в пути!

[Кристина]

Всем спасибо кто ответил!! Уже в Мариуполе))) добралась на поезде!! В Рахове с группой из 6-ти человек проехали вело трек Хардкор на 86 км!!! Учитывая что я любитель и не давно только приобрела вел было достаточно сложно!!! Но мы это сделали)))

[корсак]

Речь о марафоне "Стежками опришкив"?

Отчет об этом мероприятии будет интересен многим на нашем форуме

[Кристина]

Так!! Це саме цей трек!!!
Я звичайний собі такий велохобікататель. Кататись дуже люблю, але власний велосипед придбала досить не давно, тому вирішила відпустку провести в велоподорожі … про те, що є такі надзвичайні гірські маршрути навіть не знала.
Почула від друзів, про Опришківські стежки, про те що там незабутньо-фантастичні треки і так би мовити за компанію приїхала разом з ними до Рахова.
Перший день, мене вразив неймовірно. Я разом із друзями катнули фінальний спуск і стартовий підйом…надзвичано щаслива, вражена і ще повна сил та енергії повернулася у привітний будиночок в якому ми зупинились. Коліно боліло… але… хіба то сум!!
Ранок був чудовий! Гірське повітря, тепле сонце, гори надзвичайно красиві…приїхали на старт, провели учасників і невеликою групою, в кількості 6 осіб (три дівчини і три хлопця) поїхали ми кататись.
Так як було написано, що хард – надзвичайно чудовий маршрут, з неперевершеними краєвидами, а лайт… такий собі технічний відрізок шляху, ми вирішили поїхати в хард вояж. Хоча я до останього намагалась відмовити їх, того що коли почула що він розрахован на 86 км. Мені ця ідея вже тоді не сподобалась. Група в нас була не підготовлена, особливо дівчата. Але наш орг. сказав що є цель і ми маємо її приодолеть!!!)))
Спочатку все було чудово! Краєвиди фантастичні, гори неперевершені, погода неймовірна… люди такі добрі і привітні… все нічо… тільки от якби не пішки йти)) місцями їхати було просто не можливо… мені і ще двом таким як я ))) ні вверх, ні вниз.
ОРГИ!!!!! Розмітка просто чудова, але я вас дуже прошу, малюйте стрілочки на кшталт: «Увага!! Увага!! Тут можна зійти з маршрута!», а потім наступна: «Для тих хто не зрозумів – ТУТ!!! Ви можете зійти з маршрута» або «Це ваша остання можливість!!».
Ті хто там був, щоб ви розуміли, коли сонце поступово почало ховатися у лісову ковдру, ми робили фоточки біля чудового підвісного місточка через річку. Ми були втомлені, але щиро сподівались, що вже ось-ось вийдемо на рівний асфальт і поїдемо додому. Наші хлопці просто не хотіли нас засмучувати.
Особливо мене вразила сім’я, яку ми зустріли в горах в ночі, втомлені, голодні ми під’їхали до них попросити води і побачили що вони живуть без світла, мають четверо дітей, і по звукам дуже багато корів. Вони нас напоїли молоком, смачнішого я не куштувала, і коли почули куди ми їдемо сказали що це ще дуже далеко і запропонували переночувати в них. Але ми відмовились, нам ще на поїзд треба було встигнути, тоді вони нам з собою дали всі що в них були якісь гуцульські коржики, тільки приготовлені і ще теплі. Дуже їм дякую !! Дай Бог здоров’я їм і їхнім дітям. Не маючи нічого, вони нам віддали все!!!
Самий жестяк почався в ночі. Люди!! Не має слів…як нас не з’їли вовки і дикі кабани я не знаю… у світлі ліхтарів вітер малював дикі тіні, часом здавалось, що ми як та група туристів, що загубилась в лісі і зараз з нами почнуть відбуватись події із фільму «Тіні незабутих предків» або «Поворот не туда», ноги мокрі, спочатку від річки, потім від калюж… пальці рук зводить чи то від втоми, чи то від холоду. Під ранок я вже була в такому стані, що мені вже було все рівно, спуски, підйоми… не важливо… …згори, як на пральній дошці… трясе всі нутрощі, як в лихоманці….майже сутки ми подорожували по маршруту.
Цю подорож я запам’ятаю на все життя!!!!
Не дивлячись на всі труднощі… надзвичайно яскраві зорі… як діаманти розсипані в небі…неперевершене ранішнє сонце, що зійшло над горами, той туман в долині, спляче місто внизу... і друзі, які поруч, які мужньо і стійко пройшли разом з тобою цей шлях, вони витирали сльози, вони не давали зламатися – це все варто того, щоб бути. «Немає нічого поганого в стражданнях, якщо ці страждання заради мети.» Наша мета була проста: дійти до кінця, повним складом, живі та зорові. Ми її виконали.

[amir]

хороший отчет!
Фотографии где?

По поводу гуцулов, живущими со множеством коров и без электричества:
для кого-то это - даунлифтинг;
для них - образ жизни;
то ли от безысходности, то ли еще от чего-то...
Как писал Алексей Пешков:
"Рожденный ползать, летать не может..."

[Кристина]

старалась передать суть и эмоции, которые ощутила и испытала во время вело марафона, а украинский язык как никакой другой дает эту возможность!! Сайт вроде как о спорте, а не о политике или правописании!!!

---------- Добавлено через 26 минут 5 секунд -------------------------------------------------------
Я не знаю кто из нас умеет ходить, а кто летать, надо всегда оставаться человеком!!! Радушие и теплота с которой нас встречали, случайные люди, меня очень поразило. И то, что я с восточной Украины никого тоже не смущало!!!
Хозяйка у которой мы остановились, и после того как не вернулись на ночь и мобильной связи с нами не было, подняла пол города на наши поиски. А когда мы все таки вернулись, накормила нас завтраком и напоила заварным кофе!!!

[amir]

Радушие и теплота с которой нас встречали, случайные люди, меня очень поразило. И то, что я с восточной Украины никого тоже не смущало!!!

Хорошие люди есть везде.